О ванька, ти переступив кордон
Перейшов грані людяності рубіж.
Завдав матінці землі біль ,і стон...
Підняв на неї руку меч, гострий ніж.
Нема місця орді на цій землі
Тим, які прийшли красти, і вбивати.
Спалюють стигле зерно на ріллі
І в голові мізки у них із вати.
Мій козацький рід був ,є, і буде...
Ніхто не зітре у порох його.
Ми, нащадки Кия -вільні люди
Ми, є внуки Данила Галицького.
Які ідуть за Київську Русь - бій
Захищають від ворогів світ, свій дім.
Тобі вражий сину дадуть відбій
Ти, зогниєш гноєм на полі чужім.
Вірю, завтра закінчиться війна
Докупи зійдеться уся родина.
Засяє сонце Вкраїни -весна
І матері усміхнеться дитина.
Зійде українське сонце Бога
І прийде час для відродження роду.
Попереду - терниста дорога
Боротьба за мир, волю, і свободу.
Борись козаче, іди до мети!
За тобою правда, Господь з тобою.
Калік, сиріт ,вдів, матір захисти
Слава Україні! слава героям!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2022
автор: Чайківчанка