По допису з інету
;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;;
Дивлюсь ТВ-новини –
обстріл знову –
руйнує ворог
скрізь інфраструктуру...
А поруч медсестра
міняє постіль –
розлив сусід
на себе всю мікстуру...
Шпитальні коридори
та палати,
«відпустка» –
старі рани наздогнали,
халати хворих,
медиків халати,
комусь новий
візочок «підігнали»,
комусь каталку
і в операційну,
(спасуть чи ні,
на все Господня воля),
життя і смерть
у боротьбі постійній,
а й виживе,
чи буде краща доля?
Он скільки їх –
скалічених, побитих,
хто знову в стрій
ніколи вже не встане,
кому довічно
згадувати вбитих,
хто достроково
вийшов в ветерани...
Кінцівки ампутовані
та долі,
і погляди такі,
що серце рветься,
в них відчай, страх,
в них стільки муки й болю –
ціною ось такою
все дається
про що в ТВ-новинах
вам покажуть:
про наступ
та відбиті кілометри.
Про втрати, мимохідь,
як завжди, скажуть,
не про шпитальний відчай,
біль та смерті.
Психолог штатний –
дівчина русява,
латає, як уміє
душі воїв.
Та «ліки» всі
лише її поява –
на мить прикрасить
день для нас собою.
Комусь геть стане легше, «зачепило»
його лиш ледь,
а хтось стуливши губи
обличчям вниз:
«Та краще б мене вбило,
ніж тягарем
для рідних вічним бути!».
Дивлюсь ТВ-новини –
вийшли люди
з протестом, щоб
не вимикали світло.
Не віриться!
Рвуть РЕСи орки всюди!
До обстрілів
оцим немає діла!
Я з пересердя
гучність вимикаю.
З якої ви планети?!
Чорт! З Одеси!
Забувшись, про свідомість
щось волаю...
В них сто процентів
інші інтереси.
Стулили б пельки,
губи б закусили,
як мій сусід,
навчилися б терпіти.
Щоби в тилу
більш-меньш спокійно жили,
собою довелось
нам заплатити.
Протест «сплатили справно!
Світла!». Гляньте
в обличчя тим «обрубкам»,
що не мають
ні рук, ні ніг,
та скиглить перестаньте,
вони напевне
ціну світлу знають.
Дивлюсь ТВ-новини –
обстріл знову –
руйнує ворог
скрізь інфраструктуру...
© Copyright: Леонiд Жмурко, 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2022
автор: Леонид Жмурко