Простори застеляв лапатий сніг,
Над містом кружеляли сни стокрилі
Й на скутому пітьмою небосхилі
Лиш місяця мигтів янтарний ріг.
Гуло в дворі. Я спав без задніх ніг
І мрілися мені все губи милі...
Здавалося, скипала кров у тілі,
Як в маренні торкався рук твоїх.
Схиляв тобі я голову на груди
І думав, що солодше вже не буде,
Струміло тепле щастя звідусіль...
Та потім все розвіювало рання.
Й думки іще подовгу краяв біль
Під віхоли плачливе завивання.
[i]25.ІХ.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2022
автор: Прозектор