Рашисти хотіли всіх нас залякати,
Щоб ми, як ті вівці за ними плелись.
Та ні, не дамо ми себе підтоптати,
Бо ми УКРАЇНЦІ і маємо хист.
Боротися будемо всі, хто як може.
Всю нечисть паскудну ми випхнемо геть.
Бо з нами Господь, зупинить допоможе
Війну, що штовхає людину на смерть.
Ідуть нехай орки тихенько додому.
Згадають про те, що там діти, сім'я,
Що жити потрібно для них молодому,
А не дарувати на стелі ім'я.
Проснися,народе, проснися, Росіє,
На смерть відправляє ваш шизік синів.
Вони ж молоді і свої мають мрії,
А ви їх штовхаєте в пекло вогнів.
Ми будем стояти за рідну країну,
Бо маємо вірність і маємо честь.
Безмежно всі любим свою Україну.
І ви пам'ятайте , такі всі ми єсть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2022
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук