Не мовчи благаю, серце так холоне
У темниці твОїй , просить твого суду
Покарай довічно правдою гіркою
Спопели словами, лиш не будь байдужим
Не жалій мовчанням, жалості не хочу
Радше розіпни вже,на моїй Голгофі
Розіпни кохання, страмне і порочне
І залиш воскреснуть у другій подобі
Континенти, милі, океан між нами
Лиш одного хочу, посмішки твоєї,
Щастя розпізнати у твоїм мовчанні
Що хранимий небом і коханий нею
Бо для мене кари гіршої немає
Як відчує серце всі твої тривоги,
Як побачить сльози у очах коханих
І захоче вмерти, полетить до Бога
У Святій Молитві до Ніг Його впАде
Щоб біду відвести від твого порогу,
Тобі небо ясне, а мені хай хмарне
І прямі хай будуть всі твої дороги
Що ж, бувай щасливий, я не потривожу
Бо мої шляхи, всі ведуть від тебе
КрАєчком пройшла я по твоїй долі,
Ти мені прости цю любов ганебну
Ти мені прости цю любов порочну
Я й перед Богом каюся за неї
Бережи себе, лиш єдине прошу
А я щодня молитимусь за тебе.
25.11.2022
[youtube]https://youtu.be/GhzgbHpL3hE[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2022
автор: Даяла Симон