Чим ви гатите нас більше,
Тим стаємо ми міцніші.
Ви надіялися, орки,
Взяти Київ без мороки.
Та не вийшло у вас, кляті,
Чужу матінку забрати.
Не здійснилась ваша мрія.
Через це ваш царь дуріє.
Майже розуму не має,
До війни всіх закликає.
В нього сіпа вже обличчя...
Ой же, як йому не личить.
Скоро ботокс бризне з носа,
Очі дивляться вже скоса,
Із щілинок блим та блим,
Наче роз'їдає дим.
Жінку має молодую
І у вус собі не дує,
Що у бункері їй скучно,
Без розваги,ой, не зручно.
Десь кордон вже подолала,
У Європу пострибала.
І живе, як вільна пташка,
А вона ж то не монашка...
Ну залиш ти Україну,
Нашу Матінку єдину.
Хай сини твоєї рашки
Признають свою поразку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2022
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук