Дякую Богу за те, що у мене ти є,
В серці, у думах живеш – в вихідні та робочі.
Ворог по інфраструктурі ракетами б’є,
Тіло – у холод вдягає, у темряву – очі.
Але любові вогонь зігріває мене.
Віра й надія проміння негаснуче має.
Знаю, війна ця, що спокій нам з'їла, мине.
І Україна на Всесвіт увесь засіяє.
Житимуть краще, як до, її доні й сини,
Буде між ними повага і буде єднання.
Ти ж не пошлюбишся з іншою в часі війни?
Ти ж подаруєш іще мені квітку кохання?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2022
автор: Крилата (Любов Пікас)