А біль – залишиться…Хоч пам’ять проросте
Зелом життя і квітами надії.
Застиглий крик зґвалтованої мрії
На тлі могил криваво процвіте.
В граніті й мармурі вкарбуєм імена.
Історію напишемо спочатку,
Але повітрям стане вічна згадка
Та невимовно дорога ціна…
Бо сонми душ перерваний політ
Повік з’єднав тримати наше небо.
Щодня,щомиті,а не за потреби,
Щоб ця земля себе вернула в світ.
Тож біль – залишиться… Коли змаліє лють,
У когось – щемом,а у когось – шрамом.
Коли Свобода возведеться Храмом
І діти гордо в нього увійдуть.
24.11.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2022
автор: Вадим Димофф