Життя іде, життя мина.
Мов той сірник, згорає
Мить радісна його й сумна,
Що вороття не має.
Але на зміну їм прийду́ть
Ще ті життєві миті,
Які у нього щось внесуть
Й розірвуться, мов ниті.
В житті бо вічних, вікових
Моментів не існує,
Та кожная із митей тих
Наступную формує.
Без миті тої, що пройшла,
Наступна б не настала,
Адже не мала б джерела,
Не мала би начала.
Початок миті, що трива,
У миті попередній.
Кінець її лише бува
В наступній, у передній.
І так життєві миті мчать
В майбутнє без упину,
Одна за одною біжать
Без жодного спочину.
Їх біг спинить ані мені,
Ані тобі не вдасться,
Бо жодна з митей тих нам, ні,
Ніколи не піддасться.
Вони завжди вперед іти,
Як і раніше, будуть.
Повік можливості текти
Їх люди не позбудуть.
Євген Ковальчук, 05. 11. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2022
автор: Євген Ковальчук