Горить свіча, але не на Святвечір,
Горить свіча й сьогодні раді їй,
Цей вогник гріє, гріє він, до речі,
Бо йде війна на цій землі́ святій.
Іде війна, нас ворог спопеляє,
Й горить свіча, бо світла в нас нема,
Та й нам Господь щоразу помагає,
Ми не здамось, хоч йде до нас зима.
Горить свіча, пала маленький вогник,
Й думки́, як рій, у кожного із нас,
Він тішить так, немов Різдвяний дзвоник,
Засві́тить скоро й ПЕРЕМОГИ час.
Горить свіча, й це, звісно, не багаття,
Яке б зігріло нас серед зими́,
Систему нищить ворог всю на шмаття,
Бо тактика така у них війни.
Горить свіча, та ми не здаємо́ся,
Непросто нам без світла, без води́,
До способів, щоб вижить, вдаємо́ся,
Лиш не зітре́м ворожії сліди.
Горить свіча, потріскує легенько,
І молим Бога, щоб перемогти,
Віщує ПЕРЕМОГУ нам серде́нько,
Бо з нами Бог й поможе все пройти.
25.11.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
#Поезія_вірші_війна_ворог_Україна_незламність_нескореність
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2022
автор: КОРОЛЕВА ГІР