ЗІгнута шаллю легкої опори.
Спустошена ріками болю-єства...
Таку ти чекала, ізмита неволе,
Такої хотіла в морозі вікна?!
Прохання не милі, коли одинока.
Бажання в початок уже не вернуть.
Чому ти мовчала, що надто жорстока,
Чому із безодні розкинула путь?
Я у тобі замурована цвіллю...
Ми неправдиві, де скелі печуть,
Але поріднились, бо знали - замилю
Все, що зосталося в нОчі і тут...
19.11.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2022
автор: Сара Ґоллард