Черемхи ароматом обвивали,
Іскрилася ставків ясна емаль...
А я блукав понурений в печаль,
Складаючи для тебе мадригали.
Мені страждання тиші не давали
І серце надривав безмірний жаль,
Бо знав: між нами тисячі проваль –
Мостів немає, збурено причали...
Й терзали усвідомлення щомить:
Взаємно ти не зможеш полюбить,
Води сплило у безвість забагато...
Від розпачу я й падав долілиць.
Однак усе продовжував писати
Про космос в глибині твоїх зіниць.
[i]26/27.ІХ.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2022
автор: Прозектор