Одні руки, вправні і трудящі,
Знали кожну грудочку землі;
Інші - пожадливі та загребущі,
Полин ростили у дикім ковилі.
Одні серцЯ сповнені любові,
Добра, надії, мирних сподівань;
Інші - умІстище найгіршої юдолі,
Бо замість совісті - чорна діра.
Один - страдний, та непокірний,
Кував у муках свого тризуба;
Інший, що і без ярма невільний,
Щедро насипав сусідам згуби.
Голосу одного не чули в світі,
Знесилено він правду шепотів;
Від іншого, нещирого, ніде дітись.
Та коли вже зійде Божий гнів?!
Неодмінно зійде! За кожен гріх:
За нищення народів і чужої слави,
Що проливали кров задля утіх
Та злодіяння свої не визнавали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2022
автор: Яніта Владович