Вже не варто розкидати,
Треба починати збирати.
Час, тобі наданий для життя,
Вперто маліє,
Бо рухається лише вперед.
А ти ,як і все на Землі,
Не встигаєш за часом.
Хоча тобі здається,
Живеш синхронно з ним.
Ти не станеш вічним,
Хіба. що вічною пилинкою,
В твоєму активі не густо.
Щоб не взяв до уваги,
Є значно кращі за тебе,
Котрі заткнули тебе за пояс,
Статками, успіхами, щастям.
То не значить, що ти
Не маєш любити життя.
До посліднього свого подиху.
(Верлібр)
28 грудня 2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966718
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2022
автор: Володимир Кепич