[b]Ми з супругом разом - вже немало літ,
Осипався з зимами наш весняний цвіт.
І життя буденнеє вже обридло - жах.
Дай влаштую, думаю, вечір при свічах..
Поки на роботі мій любий чоловік,
Новизною втішу нас, бо який той вік.
Глянула на себе я в зеркало криве,
Це ж яке створіннячко на землі живе!!?
Зморшки, наче ритвини, поблизу очей,
Від такої гарної та хто хоч втече!
Ні!! Я все продумала - буде романтІк
Подарунок милому... ну, під Новий рік!
Накрутила локони, брівки підвелА,
Свічі в виді серденька - посеред стола.
Одягла те платтячко, що ще з юних літ,
Навіть кращим видався, справді, білий світ.
Два бокали вийняла з срібним ободком
І вином наповнила, для смаку, з льодком.
Нанесла на губоньки розовенький блиск.
Так раділо серденько, аж піднявся тиск.
Чую в коридорі ВІН чобітьми шкребе,
Я назустріч вибігла: "Любий, жду тебе !!!"
Він в порозі дубом став, оком стіл обвів
І бровиська чорніі вмить до носа звів!!
-Не чекала, видрисько, бачу, ти мене!!
Що не слово вистрілить, та таке брудне!
А далі, ой лишенько, то вже справжній глум
Верещить, показуй-но, де сховався кум ?
Ухватив за локони, рукавом стер блиск,
Але ж у романтиці мав би бути зиск!
Бігав по квартирі, шафи відкривав
Не когось, а кума, людоньки, шукав.
Нічого в тім кумові доброго нема.
Не хотіла б я його навіть і дарма.
Інша справа - з фельшером з нашого села
Я б іще погодилась на якісь діла.
Нащо ж мені здався той вечір при свічах!!
Луплював аж свічечки блимали в очах !!
Ось... сиджу, замащую пудрою синець...
Це така романтика, хай би її грець !! [/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2022
автор: Любов Іванова