…той оситняк* не сниться,
що замість хліба їв,
як мацав кат
в колисці,
шукаючи зерно?
Вже не просієш в ситці
те борошно,
все змів
москаль, і навіть в мисці
залишив саме дно.
Чи сниться,
як хлопчина
в болоті рве ситняк?
Як плаче
в тім болоті
безсилий і страшний?
Він плаче,
як причинний,
бо голод пупа втяг.
Ні духу вже, ні плоті,
лиш очі – з порожнин.
Нарве – складе до купи:
для брата і батьків.
Та те що склав – поцупив
голодний, як і він.
Життя в катів не купиш.
Біда з усіх боків.
Приплівсь до хати, стукав.
Ніхто не відповів.
Останній вже, єдиний,
на призьбу ліг грудьми.
В живих – і ні людини
немає між людьми.
Бо ті, що ще живії,
через годину мруть…
Усіх катюга виїв
у Бога і в миру.
*Оситняк (оситняг) – рослина родини ситникових, схожа на очерет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2022
автор: володимир мацуцький