О, Україно! Підіймайся
Нарешті із колін
І ворогові не здавайся!
Нехай пізнає він
Всю силоньку твою могутню!
Йому здолать себе,
Свою культуру самобутню,
Благаю я тебе,
Не дай. Із ворогом борися!
Йому нізащо ти,
О, Батьківщино, не корися,
Щоб більше не нести
Тягар неволі та недолі
Важкої, як колись.
Іди до волі та до долі
Щасливої. Борись!
Борись за них! Борись, як можеш!
Я більш, ніж певен, в тім,
Що ворога ти переможеш
В двобої непростім.
Ти переможеш у двобої
Із ворогом лихим.
В тобі ще є, ще є герої,
Які боротись з ним
Готові завжди до загину,
До самого кінця,
Аби тебе, одну-єдину
Порятувати. Ця
Мить прийде. Мить ця світла
Настане, й будеш ти,
Неначе квітонька розквітла,
Розкішно лиш цвісти,
Моя ти Україно-мати,
І протягом всіх літ
Собою будеш прикрашати
Ти цілий білий світ.
Євген Ковальчук, 01. 03. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2022
автор: Євген Ковальчук