Її зустріла, я гостинно,
От здивувала, тож невчасно ,
Хоча і лине час неспинно,
Але ж зайшла, така прекрасна.
Зима – панянка… білокоса,
Нараз щедроти розсипала,
Іде поважно, гляне скоса,
Не заперечиш, як принцеса!
Розсипа чари. Сніг іскристий,
Витає блиск у самоцвітах,
Вражає очі, чистий – чистий,
Як та веснанька, роси в квітах.
Ген- ген по полю, заметілі,
Здаля біліють у тумані,
Кущі шипшини посивілі,
У білосніжнім океані.
А ліс дріма, сніг зігріває,
Пелюшки срібні й смужки злата,
І жодна пташка не співає,
Не чуть класичної сонати.
Дивує тиша… насолода,
Панянці вітер - не перечить,
Яка ж чудова ця природа,
Її не хочу, я зурочить.
***
Стріла гостинно, так ведеться,
І чи надовго - не спитаю,
Кофе чи чай, завжди знайдеться,
Тож радо й щиро привітаю.
20.11.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2022
автор: Ніна Незламна