Ще вчора йшов тут по снігу,
а зараз плентаюся листям.
І щось ніяк все не збагну,
як огорнути твої кисті.
Як обійняти твою душу
й крилато йти за небокрай.
Хоч не повинен і не мушу,
проте любити хочу, знай!
Ще вчора були тут замети,
І хуртовина в даль вела.
Сьогодні ж сонячні поети
мені схилились до крила.
Мені нашіптує щось вітер,
І п'янко кличе вже весна.
Хтось непомітно сльози витер.
Яка ж вродлива ти й ясна.
16.02.2022
Стаськів М. А.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2022
автор: Моряк