Що ж ти наробив, милий?

 Що  ж  ти  наробив,  милий?
Затулив  увесь  білий  Світ
собою,  тепер  по-життю
ходжу  вузькою  стежкою,  щоб
серце  було  час  заспокоїти.
Навіщо  ж,  ти  так  натурально
жартував,  повірити  змусив
у  свої  сили  і  запал.
Згадується  останнє  слово,
а  воно  невідворотно
звучало,  зустріч  в  наступному
Житті  обіцяло,
якби  ти  знав  його  значення,
не  вимовляв,
як  призначення,
як  би  ненароком,
від  злості  і  люті,
у  хвилину  душевної  слабкості.
Серце  з  нальоту  остудив,
і  навіть  мене  здивував.
Недостатньо  нам  в  Житті
Правди  і  Терпіння,
рвемо  струни  серця,
без  жалю,  наче  павутиння.


©  Copyright:  Беляко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2022
автор: Svitlana_Belyakova