Ви як рідненькі? В нас нарешті тиша...
Але сьогодні, знаю, не засну.
Сирени за вікном усе сильніше
Руйнують наші мрії про весну.
Ми теж живі! І хоч немає світла,
У кожного в серцях горять вогні.
Складаємо долоні у молитвах,
Бо віримо в дива на цій Землі.
Сьогодні обіймала маму й тата.
Не мала сил сказати "прощавай".
Перон розмитий - сліз не приховати.
Ми будем разом знову, обіцяй!
А я скажу: як тільки Перемога -
Ми зберемось гуртом, усі свої!
В нас буде завтра! Геть піде тривога -
Від сил Козацтва згинуть москалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2022
автор: Марія Попова