Востаннє світити тому, хто ще й досі
У пошуках прихистку свого тепла.
Заплюшені очі і ми безголосі
Ступаєм стежками з розбитого скла.
Несила кричати, так тихо ночами
І, наче все добре зійшло нанівець.
Нам треба зупинка – загоїти шрами,
В обіймах уламки виймати з сердець.
Востаннє світити, так тепло і ніжно,
Повірити в те, чого ще не було.
Нехай буде сніжно, чарівно і сніжно,
І знову почую твій голос...
"Алло... "
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2022
автор: Ася Оксамитна