Боже яке, це щастя просто жити!
Вмочити у травах ноги вколіно.
В своїх руках прекрасний світ творити
На картині змалювати- Вкраїну.
Дивлюсь у твої волошкові очі!,
Як розпустила вишенька коси.
Слухаю спів солов'я допівночі!
Цвіту немов троянда в росах.
Як море безкраї поля, роздолля
Жито колоситься, і нива пшениць.
Немов у раю стоїть струнка тополя
Зустрічає з доріг сизокрилих птиць.
Хай цвіте весна...і буяє літо
А у садочку співають солов'ї.
В небі хмароньки розганяє вітер
І цвітуть волошки на святій землі.
Чайкою злітаю на берег річки,
Де тече водиця дзвінкий водограй.
Милуюсь вродою землі до нічки
Вабить до зірок синій небокрай.
До сонця Бога молиться лелека
На вітті здіймає крила до небес.
І жде вечірню зіроньку здалека
На полотні неба тисячу чудес.
Під вікном розмай лілового бузку
Запашив подвір'я п'янкий аромат.
Місяць ,як павич тихенько у кутку
Осяює стежки села- казковий сад.
У пахучім цвіті квітка чарівна
Мальва- ружа ,як мальована Діва.
В очах сяє сонце ,а в душі-весна.
Поруч із нею цвіту я щаслива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2022
автор: Чайківчанка