Витри сльози, Україно, не час розкисати,
Тобі ще треба ворогу клятому відсіч дати.
Сховай біль у шухляду, замкни її на ключ
Та могутню силу пращурів на зорі приклич.
Вдихни на повні груди морозного повітря
Та наточи гарненько шаблі своєї вістря,
Щоби не затупилася, допоки бій триває,
Хай ворог зарозумілий твою суть пізнає:
Ти - не слабка, а миролюбива і добра,
Та, за потреби, станеш надміру хоробра,
Від серпа та орала мозолі на твоїх руках,
Але серце пам'ятає Січі Запорозької шлях.
Хоч терпляча, та і тобі увірветься терпець,
Воїном стане кожен швець,
жнець,
митець...
Витри сльози, Вкраїно, поплачеш опІсля,
А сьогодні точи, точи шаблі своєї вістря...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2022
автор: Яніта Владович