Вже лине з обрію зима,
Стоять понуро голі клени.
Скувала мряка їх німа,
Вбрання струхлявіло зелене.
Лише самотньо між гілок,
Під неба сірою габою
Сухий тріпочеться листок,
Але не скутий він журбою.
Хоч весь дощенту порудів,
Та наче сповнений надії,
Що після черги холодів
Весною знов зазеленіє.
[i]28.ХІ.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2022
автор: Прозектор