Мої літери знову тікають,
Розчиняються в повітрі, мов туман.
В часі й просторі зорі зникають.
Ти мій чи не мій? Чи лиш самообман...
В твоїх венах, мов в пагонах тече дика вода,
А очі наповнені морем і болем.
Ти дивишся в небо і бачиш дива.
Ти дивишся в небо...
Де зараз твоя недосяжна зоря?
Я прошу, не бійся, бо ж і я не боюся,
Як знаю, що в тебе страху нема,
Як знаю, день новий настане,
І байдуже, що за вікном війна.
Дивлюся у небо...
Бачу те саме, що бачиш і ти.
Очі, наповнені морем...
Знаю, кращих за них не знайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2022
автор: Mezu Svitlana