Рими - життя то світлини,
Реалізовані, не сфокусовані,
Не акцентовані миті буття.
Поступи, кроки душі - вірші.
Рими мов діти,
Вам не можливо вже не радіти.
Поряд зі мною вони.
Різні і схожі , рідні, мої,
Прояв крупинок моєї душі.
Дітки, щасливії дітки мої.
Ось написав, щось ожило,
Тут зазвучало, там пролунало.
Тихо присіло,
Серце заділо.
Дитя пригорнулось,
Мені посміхнулось.
Обійми розкрило й до мене біжить.
Дітки мої як вас не любить.
Суму і радості кожна є мить.
Вас зустрічаю, з вами сумую,
Вічно у кожній римі живу я.
[b]Світлина ніжно посміхнулась, в мені минуле колихнулось[/b]
Світлини вміють говорити,
Тебе не можна не любити.
Багато хочеш так сказати,
Але продовжуєш мовчати.
Ти, ти, ти, світлино - оживи.
Вуста медові, читаю все я по губам.
Тебе ти ж знаєш не віддам.
Не наближаю, віддаляю, та вже ж тебе одну кохаю.
Світлини вміють говорити,
Тебе не можна не любити.
Кохаєш-знаю, хотіла ж,
Я ж не вибачаю, ми не поп'ємо більше чаю, хоч за тобою теж скучаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2022
автор: oreol