Я не розповідав історію веселу?
Якось влітку років 10 тому їхав на дачу пізно ввечері… Мені аби потрапити на дачу – треба, якщо без машини, доїхати до метро і від метро 17 км або на таксі, або на маршрутці прямій (їде до села Проців через наше садове товариство). Поки збирався приїхав до маршрутки о 21.00. Прямої вже не було, а звичайна (міська) не доїзжає 7 км і ще пішки топати по дамбі з вузькою дорогою 3 і 3 метри в кожен бік. Тротуару як такого немає. Є ділянки де немає будинків і пітьма (ніби на голову одягли мішковину чорну ще й світло повимикали десь у підвалі). Думаю на таксо поїду. Підходжу до чуваків на авто біля зупинки автобуса міського (маршрутки) - вони мені 250 грн. Я їм дякую (йдіть на х). Викликаю телефоном таксі. Виклик прийнято – чекайте. Машин немає…
Сів у звичайну маршрутку, а від неї, нагадую, 7 км пішки. Від'їхав і телефонують з таксі –знайшли машину. Я їм - вже не треба. Приїхав на кінцеву о 22 приблизно. Вийшов - я і ще кілька людей. А там - кабаки і дачі. Хоч світло є. Бухає місцевий «бомонд».... Глянув куди мені йти, а попереду тьма. Нічого не видно – це дуже м’яко кажучи та описуючи, ще й похмуро. Гриміло, але дощу не було. Думаю, млинець, хоч би на якесь бидло не наткнутись і пішов. Відійшов метрів 200-500. Тьма.
Назустріч проїхала автівка – звісно світло фар потрапило на мене. Чую попереду в далині голос. Чоловічий, явно під шафе та з кимось по мобільному розмовляв суцільними матюками. Судячи з розмови – явний гопнік та бидло. Це тіло, бо людиною його назвати, якось язик не повертається, мене побачило, а я його ні. По голосу я визначив, що це нєчто рухається явно мені на зустріч. По манері спілкування телефоном стало одразу зрозуміло – це бидло гопнікове, явно просто так, проходити повз не планує. Напевне буде доколупуватися до стовпа. Повертатися назад не варіант – бо на кінцевій генделі, чимало такого самого контингенту та ще й явно не одне таке нєчто можна зустріти. Чималий шанс нарватися на буху компашку. Плюс резону повертатися нуль – бо мені треба на дачу, а це явно вперед. Що за об’єкт рухається назустріч, якої комплекції та що у нього в голові – незрозуміло. По звукам та голосу – бидло гопнік одна штука й це вже трохи обнадіювало. Зваживши всі за та проти – повертатися назад (транспорт вже з кінцевої не ходить, викликати таксі та чекати серед нетверезих компаній), йти просто назустріч (невідомо кому та по спілкуванню телефоном – це явне біосміття, мало схоже на людину). Оцінивши ситуацію я розумію – темно та нічого не видно, на узбіччі густі кущі і дерева. А моє завдання гранично просте – розминутися з цим бидлом. Я залажу в кущі та ховаюсь за деревом. Якщо цей «інтелектуал» полізе – то побачу його першим і зможу влупити по голові. Став, стою та завмер.
Чую цей гопнік доходить приблизно до місця де я та зупиняється навпроти. Ну думаю – готовність №1. Тут чую фразу дослівно: «Куда он делся? Бля пздц…». Лізти не зрозуміло куди це бидло схоже не ризикнуло в темряві. В цей момент незнайомцю хтось знов зателефонував на мобільний. Бухе тіло здивовано та трохи розчаровано, що «зустріч» не склалася пішло собі далі в напрямку кінцевої. Я почекав ще хвилин 5ть, обережно виліз та пішов собі в напрямку дачі. Перше, що прийшло на думку – а якби, коли я був в кущах подзвонили мені, а не гопніку? Тоді, як кажуть – «Штірліц ще ніколи не був так близько від повного провалу»…
Ось так закінчилась моя «зустріч» з гопніком по дорозі на дачу. Ситуацію вирішити допомогло те, що я швидко та вчасно прийняв найбільш правильне рішення. Хоч йти ще треба було 7 км, погода псувалася та було чути, як гримить грім, але зустріти далі ще когось було мало ймовірно. Пройшовши десь 3,5 км почалася злива. Решту дороги я йшов під дощем, по калюжах, ноги усі промокли та хлюпало взуття, з не часто проїзджаючих авто летіли бризки. Десь о 23-23.20 нарешті добрався до дачі. Те, що домашні були в шоці, коли зайшов так пізно та побачивши мене– це не сказати нічого. Звісно мати мене насварила за такі пізні прогулянки серед ночі ще в зливу. Але я після цього випадку – вночі з кінцевої більше ніколи не ходжу. Крім того, завжди є під рукою на дачі авто, а головне сестра, яка вміє їздити, аби забрати на кінцевій. А тоді я не схотів батька турбувати на ніч дивлячись.
А, як би ви зробили в ситуації, яку описав – та яке рішення би прийняли? Своє рішення та логіку - поясню та прокоментую так: не знаючи, що й до чого, маючи можливість уникнути, нехай навіть потенційно небезпечної ситуації чи тим більше драки - краще уникнути. Припустимо варіант, що цей невідомо хто – наркоман, або зек, який нещодавно вийшов чи просто сидів за розбій чи вбивство? Слово – за слово, а просто так він явно проходити не планував, судячи з манери спілкування матом по мобільному. Плюс зупинився навпроти місця де я приблизно був та побачив мене раніше на дорозі. Він явно мене шукав та готувався «зустріти» скоріш за все. Міг підрізати, вдарити по голові чи нанести серйозну травму – результат, я на узбіччі темної дороги без свідомості, або серйозно травмований. Де рідко хто ходить, а також не часто їздить вдень, не говорячи про ніч. З великою вірогідністю знайшли б мене лише в ранці, а скоріш за все вдень… Якщо на узбіччі та в кущах то взагалі знайшли б невідомо коли та побачили випадково. Врешті-решт це нєчто могло мене елементарно вбити. Або я міг його сильно побити та довелось би викликати швидку, чекати та надавати пояснення в поліції. Міг його випадково вбити чи наприклад штовхнути та це бидло впаде й вдариться головою летально. У мене була можливість уникнути «зустрічі» плюс використав фактор несподіванки.
Зрозуміло, що сам спровокував таку ймовірну ситуацію поїхавши в мало людне та темне місце на ніч дивлячись. Зате отримав досвід на все життя. Можуть бути звісно варіанти, що побачивши людину попереду в ночі, яка раптово зникла – гопнік сам злякався та був на «стрьомі». Такий варіант теж можливий – бо бидло мене бачило лише в світлі фар авто, а може я такий самий гопнік, як він? Тим більше йшов та був – а тут раптом зник десь. Може в кущах з каменем, битою, ножем чи арматурою його вирішив підстерегти. Може це просто людина – та побачивши мене, зробила вигляд наче розмовляє матом по мобільному і гопнік. Але голос був п’яний та надто природньо розмовляло це нєчто, як бидло. Одним словом – реакцію та наміри того гопніка знав 100% лише він. Добре те – що добре завершується.
Вся історія та описана ситуація повністю узяті з реального життя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967199
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2022
автор: Great Shadow Koala Wild Grizli (GS K.W.G.)