Не впускай у душу зиму!
Хуртовину, люту заметіль.
Згаснеш ,як свіча незримо
З'їсть тебе сльоза - їдка сіль.
Про завтрашній день -не думай!
Живи сьогодні - життям радій!
Як туга, не здавайсь, думай!
Побороти труднощі - зумій!
Зима -трує душу-щем, біль
Падає птах духом безсилий.
З'їдає тіло немов би міль
Впускає крила сизокрилий.
Робить помилки і мудрець,
Не знає ,як правильно жити.
Життя-маршрут в один кінець
І треба боротись, щоб жити!.
Якби кожен знав дорогу!
То, обрав би ,де нема зими.
Не пізнав би бід, тривогу
І не страждав би , від самоти.
Зростай духовно, як дитя!
Не пускай відчай, не тре нити.
Бо є мудрець ,вчитель-життя
Лікар, що зуміє зцілити.
Коли впадеш на дорозі!
Боїшся ходити ,як дитя.
Наше спасіння у Бозі!
Щоб іти кроком у цей світ-життя.
Віра, надія- дух тримає-
Божа мудрість піднімає нас.
Без Бога -життя немає
А все на місце, поставить час.
Не впускай у душу -зиму!
Бо замерзне від туги в лють.
Шукай небо -ліричну риму
Пізнаєш -життя ,основу, суть.
Не впускай у душу зиму!
Бо загубиш себе у снігах.
Твори - мить неповториму
І слухай музику у піснях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2022
автор: Чайківчанка