СВІЧЕЧКА ЩАСТЯ

Горить  затінено  свіча
Й  кімнату  огортає  тиша.
А  за  вікном  білінь  густа
І  вітерець  стрибає  лише.
І  зорі  падають  з  небес
Та  в  переливах  сніг  синіє.
Летять  ракети  вдалі  десь
І  гул  сирени  шаленіє.
Який  вже  вечір  лиш  отак…
Та  віра  з  кожний  днем  міцніє.
І  розум  чує  Божий  знак
Й  все  навколишнє  в  ньому  тліє.
Молитва  ллється  із  душі;
Я  мовчки  з  Богом  розмовляю.
Й  спогадів  давніх  клавіші
У  роздумах  перебираю.
В  років  впірнаю  давнину,
Коли  каганчик    вечорами
Горів  в  нас  нічку  не  одну,
Й  ми  грілись  розповіддю  мами.
Раділи  й  слухали  казки
Та  мріяли  про  дні  щасливі.
І  відкидали  всі  жахи  
З    її  дитинства  жалісливі.
Свіча  тієї  доброти
Й  душевності  ,  що  зігрівала,  
Життя  теплила  нам  завжди
І  впевненості  додавала.
Нелегкими  були  часи,
Але  ми  вчилися  й  мужніли
Не  бачили  і  ковбаси,
Та  хліб    з  картоплею  лиш  їли.    
До  комунізму  гордо  йшли
І  кукурудзу  смакували.
Зате  в  «Союзі»    ми  жили
Й  вожді  нам  благо  обіцяли.
А  старший  брат  розкошував
І  закривав  народи  в  гетто.
Капіталістів  відсікав,
Не  дай  Бог  їх  зустріти  де  то.
Як  незалежність  здобулиИ
То  він  почав  гострить  сокиру.
І  до  цієї  аж  пори
Тримав  для  нас  «формулу  миру».
Замало  знищив,  міркував,
Після  війни  та  в  роки  непу.
Як  українців  не  вбивав,
А  вони  рвали  оту    цепу.
Мами  уже  давно  нема…
Ми  проживали  й  світлі  миті,
Коли  світилася  зима
І  свічі  були  в  інтим  влиті.
Не  уявляли,  що  колись
До  нас  прийде  така  ж  година.
Бо  той  же  ворог  пробудивсь
І  знову  петлю  нам  накине.
Не  забарилось,  він  прийшов
З  землею    весь  наш  край  зрівняти.
Й  країну  від  добра  обнов                  
В  рабство  русинів  передати.  
Це  повторялось  вже  не  раз,
Отож,  зростили  в  собі  силу.
І  не  зломити  уже    нас,
Не  вирити  на  всіх  могилу.
Як  пам’ять,  ставимо  свічі
І  поминаємо  героїв.
Та  для  вас,  наші  палачі,
Вони  палатимуть  ганьбою.
І  темрява  нас  не  страшить
Та    голодом  не  залякати,
Лишень  би  вас  позбутись  вмить
І  перемогу  наближати.
Із  світу  стерти  «рускій  мір»
Й  планета    буде  в  мирі  жити.
І    свічечки,  як  сотні  зір,
Будуть  на  щастя  всім  світити.



   

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2022
автор: Marija