Думки рохрититані, давно сумні,
Як пізня осінь, я їх відкину,
Мої ж думки - світанки навесні,
Під сонцем мрії оживуть ясні,
Про мир і дружбу на моїй землі.
Я помолюся за прийдешній день,
Хай в поміч Бог, воїнам – героям,
Сили придасть й сміливості щодень,
Щоб під крилом за його схваленням,
Відстоять право на мир, свободу!
Спалах не стримаю, болю, гніву,
Ракети, кулі летять повсякчас,
Болить душа,читаю молитву,
«Орда не зможе побороти нас»
Слова магічні, як заклинання!
Тьмяніє небо, мряка і холод,
Не сходить сонце, золоте, миле,
Літають ворони - послав ірод,
Земля в руїнах, всюди могили,
Для наших воїнів… прошу сили!
Ти всемогутній, глянь на країну,
На відчайдушність нашого народу,
Мову не зрадимо солов’їну,
Де любов, щастя. В міцну родину,
Тож нас згуртуй, щоб досягти миру!
У піднебесся, не зліта птаха,
Десь заховалась, в безкрайнім полі,
Як і людина, жде бідолаха,
Жде перемоги, літать на волі.
Серце маленьке, щемить до болю,
Я помолюся за прийдешній день,
Знай клятий вороже, не здамося!
Ти до свободи, не спиниш натхнень,
Щоб всюди мир,нам краще жилося,
Ми щастя виборимо на життя!
Думки рохристані, давно сумні,
Як пізня осінь, я їх відкину,
Мої думки - світанки навесні,
Під сонцем мрії оживуть ясні,
Про мир і дружбу на моїй землі.
04.12.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2022
автор: Ніна Незламна