я смерть чекав у себе на порозі
вона прийшла зажурена й в думках
й мене понести була вже не в змозі
в її очах виднілись біль та страх
"Не думала, що гірші є від мене,
вони ж бо кров'ю жнуть цілі поля
вбивають мертве і давно студене
і ненароджене, і навіть немовля..."
Налив їй чаю, сів навпроти неї
і прикипів до тих кістлявих рук
вона ж із мантії дістала меч Арея
і видала не певний, тихий звук
"хотів ти смерті, проте я тебе не хочу
ти не достойний іще рано так іти
у тебе добрі й світлі карі очі
тож більше не пиши мені листи."
"Не клич мене, я більше вже не можу
Бездушно забирати так життя
Чи все чекати на прозріння Боже
або просити все у нього каяття..."
Вона розлючено здійняла меч угору
І наді мною вдарила гроза
"Я відтепер лишаю Землю Мору
тобі ж моя залишиться сльоза"
І зникла смерть, мов на морозі квіти
І я не втримав ту одну сльозу
Її відніс кудись далеко вітер
Залишивши мене чекать внизу...
28.04.2022
Стаськів М. А.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2022
автор: Моряк