Твоя шкіра — мапа світу,
вуглецеві апатити сяють у кістках.
Дослідити б сонце Мітри,
дослідити б і прозріти,
але бачу тінь бика.
Твоє тіло — роси з кали.
Доторкнуся — морем стану? Мілиною став.
Тут, на сході, ми зникали,
в цій пустелі сни сакральні
стали списком справ.
Сухостій тріщить, мов зброя,
напиваюсь міфом-болем: твої шрами — я,
не календула загоїть,
наша зустріч — Чорне море,
мрія корабля.
Наша зустріч — м’якість вовни.
Не вдихаю світ на повну, доки спиш сама.
Тоне погляд, хо́ви-лови,
ти — моя уявна повінь,
мій нічний обман.
© Олена Галунець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.12.2022
автор: Олена Галунець