Зеленій владі цій, на п’єдесталі,
Встановлять знак, увічнити заслуги.
Ні! Не з граніту, бронзи чи то сталі –
Кусок асфальту заслужили слуги!
В крові увесь, кишках, мізках і жилах,
Людські життя закатані асфальтом.
На нас його ця влада положили,
Під ноги постеливши окупантам.
Не оборону, армію та зброю
Готовили на захист України!
Роззброїти і здати нас без бою
Було у планах зрадників країни!
Тепер принишкли і вдають героїв,
Працюють ніби задля Перемоги.
Та дехто знов уроку не засвоїв,
Асфальт кривавий стелить на дороги.
То може годі!? Чом це не на часі
Карати з влади зрадників, злочинців?
Карати смертю, щоб жили у страсі,
Це воля і вимога українців!
05. 12. 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2022
автор: Мирослав Вересюк