Сніги людей цілують ревно,
Та бути вічними не в змозі.
Сади на палиці обперлись,
Немов заклякли у дорозі.
Дахи прибрались, і обійстя
Укрилось білими снігами.
Здалося раптом ніби листя
Шуршить у мене під ногами.
Як мало треба: мир і спокій,
І душу, що з твоєю схожа.
Цим днем холодним та солодким
Ніяк напитися не можна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2022
автор: Олена Жежук