А нам не темно!

А  нам  не  темно,  геть  не  темно  -  
ми  світим  світлом  із  душі.
Любов  і  віра...  все  взаємно,  
а  біль  -  зливаємо  в  вірші.
А  нам  не  темно!  Світлі  люди
собою  нам  освітять  шлях.
Сьогодні  є,  і  завтра  буде!
Усе,  що  маємо  в  боях,
ми  виривали  з  горла  ката  -
з  його  кривавих  пазурів.
Він  -  ненаситний,  та  розплата
вже  ген  за  рогом!  Не  зумів
зламати  волю  й  автентичність?
Уже  й  не  зможеш,  кате,  зась!
Твоя  надумана  величність
на  днищі  пекла  розляглась.
А  нам  не  темно,  геть  не  темно!
А  нам  не  холодно,  бо  ми
любов'ю  гріємо  взаємно  
і  огортаємось  крильми
всіх  тих,  кого  ви  в  нас  забрали  -
їх  світлі  душі  світять  нам.
Віками  рили  ви  й  копали
для  нас  могилу?    Вийшов  храм  -
один  на  всіх...  Ми  всі  -  єдині!
І  не  збагнути  вам  чому!
Збагнути  можна  це  людині,
а  ви  -  не  люди.  У  пітьму
зігнали  вас,  як  очумілих,
повиривавши  очі  вам.
Тепер  же  диких  й  одурілих,
як  м'ясо  кидають.  Рабам
бо  і  не  гоже  мати  слово  -  
ви  ідете  сліпі  сліпці!
Ідіть,  на  смерть  безпомилково,
собаки  пекла  (на  ланці).

А  нам  не  темно,  геть  не  темно  -
ми  світлом  світимо  душі.
Надія  й  віра...  Все  взаємно.
І  ЗСУ...  А  ще  -    вірші...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2022
автор: Ксенія Фуштор