Я не хочу про тебе думати.
Та хіба ж це мені підвладне?
Неможливо думки ці стримати,
хоч і з боку таке все ладне
виглядає й лунає ніжно,
але болем пекучим рветься.
Майже поруч - впритик, суміжно -
спогад тугою відгукнеться.
Я не хочу... Та уникаючи,
закриваючи двері пам'яті,
і всіх тяжче себе караючи,
в серця й совісті (як на саміті) -
на суді я чекаю вироку.
Але час не спішить, думає...
Я летіла занадто високо.
Про щось шепчуть душа з думою.
Так не хочу, щоб став ТИ вироком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2022
автор: Ксенія Фуштор