Двадцять четверте о п’ятій

Двадцять  четверте  о  п’ятій. 
«Речі  збирай,  почалася  війна». 
Щось  метушусь  по  кімнаті, 
Сонна,  залякана...  Гуркіт  луна,   

Виє  сирена  пекельно, 
Серце  відстукує  вибухів  такт, 
Кожен  з  них  чийось  смертельний, 
Кривдить  країну  ворожий  літак.

Кішку  схопила  та  книжку. 
Тривожна  валізка  моя  не  важка.
В  ній  -  воля,  сміливості  з  лишком, 
Любов  до  країни  та  мій  ДНК  (де  ен  ка)

Папа👋,  обійняла  квартиру 
Та  вийшла  у  прірву  лихої  зими.
Тут  голуби  -  символи  миру,
А  ворог  вважає  -  це  вісник  чуми. 

Прийшла  до  підвалу,  де  люди, 
Які  незнайомі  та  рідні  мені. 
Тепер  мені  лячно  не  буде, 
Бо  я  не  сама.  Ми  усі  на  війні. 

Матуся  співа  немовляті 
В  пітьмі  колискову.  І  я  прилягла. 
І  в  мареві  бачу  солдата, 
Якого  ні  в  сон,  ні  в  життя  не  звала. 

Уві  сні  я  до  нього  волаю: 
«Чого  ти  тут  робиш  на  моїй  землі? 
Чому  ти  дома  підриваєш,
Де  сплять  матері  та  їх  діти  малі? 

Чи  є  в  тебе  гідність  військова, 
Аби  розпізнати  злочинний  наказ? 
За  що  убиваєш?  За  мову? 
За  спільні  кордони  винищуєш  нас? 

За  хворі  страхи  чи  примари, 
Які  в  телевізорі  тільки  живуть? 
За  дії  які  під  удари
Ракет  твоїх  люди  мої  попадуть? 

Питання  до  тебе  останнє, 
Як  може  народ  твій  пишатись  війной? 
Як  зло  може  мати  визнання
У  більшості.  Хто  є  герой

Для  них?  Той,  хто  б‘є  по  сусідах? 
Про  що  молитви  у  таких  матерів?»
Від  сну  розбудив  новий  вибух,   
Що  хор  із  дитячого  плачу  зчинив. 

Притихло.  З  підвалу  несміло
Я  вийшла  та  мамі  пишу  на  «ти  як?»
«Я  в  шапці  та  добре  поїла…
Ось  тільки  я  бачу  військовий  літак.»

О  господи,  як  захистити
Від  бомби,  що  скине  диявольський  «птах»?
Я  крейдою  шкрябаю:  «ДІТИ». 
Бабах…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2022
автор: ElenaIvchenko