Розкажи, тополе, чи спокійний сон твій,
Коли зорі меркнуть, місяць у диму…
Як втішаєш віти, як долаєш страх свій
Як вогонь ковтає ніченьки пітьму?
Розкажи, мій явір, страшно на сторожі
Спокій зберігати, як гримлять бої?...
Мов козак вкраїнський, вдалий та пригожий!
Ворога лякають і пісні твої.
Розкажи нам, вербо, плачеш ти відколи?
Вже від сліз солоних рвуться береги...
Низько над водою схилені подоли,
У скорботі серце від жалю й туги.
Розкажи, калино, як крізь бурі й смерчі,
Ти землі трималась горда і свята?
Грона твої рясні в лихій круговерті
Багряніли кров’ю… Але ж ти жива!
Осокори гнуться, дуб тихенько стогне...
Від туги в берези похолола кров.
Ген над ними тужно, криком журавлиним,
Болі материнські розлетілись знов…
10.12.2022
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2022
автор: Любов Таборовець