Квартируєш, як в себе вдома, в душі моїй.
З голови моєї, з днів моїх не вилазиш.
Ти для мене, як для землі трав'яний сувій,
Як для путника у пустелі шматок оази.
Так, буває, на тебе злюся, жену з очей,
Зачиняю у душу двері, коли виходиш.
День, два - норма, а потім раптом як запече!
Плачу з болю і знов до тебе шукаю ходи.
Як знаходжу тебе без пари, цілую день,
Богу дяку пишу на серці своїм чуттями.
Щастя зводжу з цеглин надії, гучних пісень.
Розумію, тебе кохаю я до нестями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2022
автор: Крилата (Любов Пікас)