Сезон печалі, зимно. А проте
холодні ранки зацукрили вікна.
Сховай мене й притисни до грудей -
я мерзла гілка.
Життя від віри. Вірмо, вір, лишень
поволі сходить охололе тісто.
Як світ зневіриться, ти збережеш...
моє намисто?
Німі ліси, ти теж неговіркий,
Ідуть сніги - останніх днів прочани.
Стікає сік, цілющий та гіркий,
на свіжі рани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967913
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2022
автор: Олена Жежук