[b][color="#0e0273"]Від коміка доріс він до аскета,
простий як дуб, і до людей не борзий.
(А ще не вистачало б лісапету,
й небритого оголеного торсу).
Його не засмутив і бруд матрацу,
Й жахливий сморід, той що з туалету.
Проста людина. Жив він у палацах,
А зараз бачу, справжнього аскета!
Він їв мівіну, запивав чифіром,
і навіть не просив у мене "постіль",
і наростало збудження та сила,
коли він запросив мене у гості.
Росло напруження, він погляд не відводив,
а я розгублено прошепотіла ревно:
"в купе не часто їздять президенти,
поодинокі, та ще і без Гелени[/color].[/b]
[b]Сатиричний вірш...
Справжня історія про, те як одного разу Зеленський
подорожував у звичайному купе, та які емоції вирували
у свідка бортпровідниці щодо напіваскетичного
максимально наближеного до народу життя найвеличнішого
президента планети та епохи.[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2022
автор: CONSTANTINOPOLIS