А на душі, як за вікном –
нудьга і мряка.
Я гнала сум терпким вином,
та дощ все плакав.
І щось на серденько лягло
гірке, полинне,
неначе щастя, що було,
у безвість лине.
.
Зненацька теплим вітерцем
дихнув Всевишній,
змахнув з душі мій слізний щем
й сипнув на вишні.
Заграли слізоньки роси,
мов зорепади, –
зімліло серце від краси,
від листопаду.
.
Сама… Коханий десь в світах
один блукає,
немов з крилом підбитим птах,
вже не літає.
Жени, мій любий, всі страхи!
Ти добре знаєш:
прощає серце всі гріхи,
якщо кохаєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2022
автор: Світлана Моренець