Заблукала я в своїй свідомості,
Виходу назовні не знайду,
Чужі думки так похапцем краду,
Вони лягли на душу мов коромисло.
Одне і теж прокручую, ті речення,
Тримають у полоні всі емоції,
Стають доволі часто переможцями,
Нав'язані роками пливуть течії .
Свого я серця слухати боюся вже,
Слухати йому ніяк не хочеться,
Із думками щоніч, щодень бореться,
Бо кохання як раніше хоче ще.
Я знайду для нього ще захоплення,
Крізь шляхи і попри перепони,
Встановлю нові свої закони,
Хай лиш серце бачить сонця промені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2022
автор: Вікторія Павлюк