[i] У того світогляд ширший,
хто своїх бачить у інших.[/i]
Де Істини миттєвості чаклують
І думкою лягають на чоло,
Від зубожіння душу, що рятують,
До прагнення добра ведуть єство,
Там геть зникає страху домовина
Того, якого не осилює людина.
На нас покладені великі сподівання
Бога, Світів, Природи і Життя,
Бо людству надані [i]ресурси розуміння[/i]
І шанс бажання віднайти до [i]них[/i] у «я».
Але цей шлях був завжди тим цікавий,
Що закликав, спершу в собі шукать лукаве.
Розлом світів любого покоління
Виводить важелі чеснот із небуття
В активну фазу бачення, тремтіння
Тих струн душі ми відчуваємо, де «я»
Свій погляд раптом і зненацька зустрічає,
В потоках запитань себе шукає.
11 грудня 2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2022
автор: Натали Вадис