а що коли на серці холод і у душі вирує пустота
коли тобі не гірко і не солодко,
а зранку замість сонця - темнота
хіба не соромно в цей час спустити носа?
піду тай пізнім ранком вкорочу собі волосся
скільки раз вже так робила - не згадаю
та може ж не дарма
волосся, кажуть, пам'ять має
про всі ті дотики, слова й щасливі миті
чи може навпаки..
про сльози темним вечором пролиті,
коли нема кому сказать, як біль той душить,
коли в середині горить щось аж палає, мучить
і вогник той не гасне, не стихає ,
а ти собі сидиш тихенько скраю
і думаєш так тяжко серед ночі
обрізати чи все ж залишитися волосся ?
спалити всі мости й не повертатись
чи скорено прийняти свою долю
й залишитись напівмертвою й напівживою
і не питай чому заплакані ті очі,
не розумію чи то щастя чи то недоспанії ночі
як розібратися в житті тім я не знаю,
бо ж начебто все добре, я кохаю,
здавалося б нема причин здіймати бурю
та що як це все сон і я тону в нім
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968127
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2022
автор: Julia:)