Без патерн зацікавленостей, мене все захоплює
Розрізав спідницю, зшив похідні штанини
Пішов слідом колій й копит каравану, - Куди?
На північ! Шовки й прянощі, назад - шинку, рибу
Те, що будеш їсти, з шаблею-ж вільним у оборону?
Щоб не шкодувати про змарнований час, нехай він
Буде на самоті з природою, це завжди мало вагу
'Мало-значило'? Логічна помилка, вчу чужу мову
Ні-за-чим сховатися взимку, старі провини мають
Довгі тіні, фокусування ближнього з дозволу - в пересторогу
Цей самчик мусить боротися як хоче розмножуватися цього року
Танці зваблюванні - не від його породи, десятиліття оману, чортів..
Щось змушує рухатися, страшні речі в голові крутяться
Бо найгірші, хочу кохатися по-дитячому, де моя цілеспрямованість
Без якої не зацікавити вже однолітків, я так багато можу розповісти
Про тихі ночі під зорями що не сходили над вмерлим від посухи домом
Я ненавиджу мати за те, що навчила робити сири, але не торгувати
Найголовнішого - продавати себе голосом, йти на контакти, просто віл
Видихаю, змирившись, я не знаю чим ти можеш мені допомогти, здається
Я тебе люблю, але це просто омана, я все ще дитина, куди тобі до моєї нев..
Таким Я прийду до повії, а я не її уявляв.. Чому Ти не сказала, що
Уява - це страх, і я значить - бог? Я творю світи, для себе, але
Щось стікає водою, нестримне одиноке, вже на рівні краплинок - я
Ділюся, страх - це уява, могли б ми будувати анти-землетрусні будинки?
Чи копати глибокі могили під колодязі?
Я - пацан зі страхом, мені не знайтися
Я - сліпий, але я з довірою до тебе
Дикі мангрові зарослі, я - шаман, час - це
Лише про емоції, зловлений уві-сні
Блукаю ніччю, з дружиною, ніж за халявою
Що за можливості? Хмарно-туманно, не видно
Набридлий взорам місяць, я - бачу, невідоме
Я знаю де тебе мав шукати, у м'якому світлі
Насправді - зоряному, де я упав в уяву..
Літературні вечори, а я спав під голоски невинні
Приходили якісь роки-життя, коли здіймалися рокери
Словоблудні, замало переломних моментів, я ходив за
Караванами на північ, до великого міста на повноводному..
Я чув яким співом вони викривали своє наближення, Al'Ridhādh
За мною безконечні значення, перед мною - чиста математика
Беззбройний, не враховуючи кіску останнього шансу, десь за..
Як вони співали, я позаду лиш проти тих, що не розуміють
Я відганяв їх одним вдихом, не чутним для мандрівних торгівців
Куди зліший звір плететься слідом, - Хазар? Один з нас, несеш
Яйце, проклятий бажанням заблукати, ще до Агасфера
Знайдеш омріяний спокій, як почнеш їсти бруд, і ластівці
Подібно зліпиш з нього хижину, десь під плідним деревом..
Вишневий сад, як-же-переписати спільний рай?
Мій потік - полум'яний, тому і має місцями пам'ять
Вимазуюсь у заводях культурою, співом і хіттю, маєш
Такого шанувальника, усміхнися, ти біленький зайчик
Помиї в моїй черепній коропці зігрівають тебе сонну
Найтеплішим, найпоживнішим що в них зміг виловити
Миколай роздягнувся, і він насправді - червоний, бо
Буряк, спробуй витягнути, без лопати, зарвався
Кліщем, п'є коровисько, вони розуміють власну
Безпомічність, - Використати! Я возив додому мед
Я знав те слово, до хрещення, до становлення
Релігійної писанини вашим діалектом, що проповідувала
Північніше, східніше Карпат, бо вже свої, пізніші, ми
Вас не вчили, це все угри, вам не об'єднатися, ви не
Були хрещені, обман захопленої метрополії - того
Не потребував, що за історія агори у спадок племенам
З котрими ніхто-ніколи не торгував, хто зазіхнув на
Племін'ність райську, тваринну, нічого підганяти
Шаманізм грає у задоволеннях, просто скажіть
Де ворог, де ліси й поля мої, у нас не було нагоди
Навіть нагоди познайомитися, не ідол лагідності
Говорить язиком вашого вождя, вовки яких без
Ляпасу кривавого, стриманого від голоду - не
Навчиш мовою й команди, - Місце! Тут тобі спати..
Кількість колін до вас ще ненависних
Буде відповідати остаточній статистиці
Хтось намагається засміятися останнім
Ти зрозумів? Уява - це страх, не дякуй
Не-на-часі, ніхто тобі не скаже, - Ми з тобою
Чому ти не з нами? Обставини вимагають
Священна війна, це війна вір і культур, вир
Емоцій у пам'ять, пам'ятаєш? Мене поховали
У сірниковій коробці, жорстокі боги відповідно
Погоді від виходів Сонця, тут завше боролися
За життя, рухаюся на північ, від моря до моря
Хазар, і вище, на таку милу толоку, - Скуштуєте?
Що міг відповісти шумер з яйцем під пахвою? З
Майбутнього, відібрав, пам'ятаю цей щит, останній
Прихисток для тих, що наважаться їсти мертвих з
Котла, житниця нікого не жала, до останнього
Всі лежали навколо, з вірою, - Ми там де треба..
Здається я ніколи ні з ким не говорив
Пам'ятаєте рай? Нікого не вбивають, завше
Перенасичена силами, до нудоти, гори, пов'язані
Я ріка, але я оминаю стоки, я їм землю, пропускаю
Мої руки чорні від мертвих решток які я вдихаю
Хтось те продовжує до само-схлопування в усе
Хтось вловлює мотив, - Вечірка ввечері?
Потрібно запасатися зрання, - Прийдеш першим?
Веселки, ластівки, усмішки, затоплені мрії.. Усі.. Будуть..
Я ходив би туди - лиш, щоб заснути, з чужими думками..
Вечірка мертвих, так і танцюють.. Не заходь до мене в
Кімнату, часто.. В мене тижневі цикли.. Не буде й тисячі..
Для чого рахувати вчитися більше? Ти все розумієш
Мусив покинути спокій кокону, йти до тебе тривогою
Одною, чому ти мовчиш? Теж здаєшся? - А не було нагоди..
Спробувати. Мені здалося ти - хропеш, а насправді - ревеш..
Навчиш цієї мови? - Забудь це, ці слова, відійди, послухай
Вона - твоя, і її я вдихаю, згадуючи невідворотне..
Дехто - просто слухає, я була у його театрі
Так багатого охочих сказати слова посеред
Ради, перебралися, хранитель, 'замикаю'чий'
Насипалося гривн'ей, водою гриви Кельпі
Так багато, о'ного - пустослів'я, набігає роботи
Зробленої просто в любові, цьому потрібен
Еквівалент, що-ж-ми набудуємо обміном?
Свободу? Дехто не дотримав слово, - Не
Створюй гіперреальність, - Це ж її останнє слово..
Коли будуть 'Кільця Сатурну' і ти за соловейка, що
Вдихає куплети дрімлюгою, чую-ж репетиції за
Тонкими стінами, вони-ж просто - метал, мертве
Ядро, я за склами якими споглядаєш проекцію
Хтось мав бути знищеним порушивши кордони
Чи все-ж вивчаєш мову хрещення світлим баченням?
Ми запозичили слово у них слово не поетичне! Кремній
Крим! Пам'ятаєш цей острів вулканічного походження
Було-ж відомо про перше місце, охололе, дякую
За підошви, колюче, кристалічне, вигладила вода
Прямо під лавові живі потуги, чорне, бо сірка осідає..
Булькає нею напір, вивергається, такий нестабільний
Південь, усім у пересторогу, ступай як віриш
Просто оминаю, берегом східним, з волами
На північ! Ці греки, метці, занадто цінять
Свій папір, - Звідки у вас.. Тирса? Порід
Листопадних? На яких пишете єдиний твір
Дехто оселився творячи переправи, не
Дивляться в очі, отримали владу над Ану?
Що за воля під вітрилами.. Ловлять долю
Зухвалості, противну віруванню, соромно?
Видовбана деревина човна - за омріяну домовину
Колотять толокою, ніщо не забере у них волю вітру
Вони позабували про зоряне яйце, коли тут таке..
Як можна просити смерті? Хтось витягніть мене пекла
Хтось просить смерті, болотні, я маю довгого волосся
Помитого, щоб не було слизько, ми лиш у розвагу
Спускалися порогами.. Зваблювано? Чому ви
Мовчите? Брязк металів не повинні звучати
Так, неправильний ритм? Чому я краще за
Вас знаю вашу історію? Так, колода може
Плавати над водою, тиран знає, а до кого?
Ідоли дерев'яні, обмежені уявленням
"Забагато дьогтю, більше, аніж самої
Поезії", - Микола Гоголь
Поверніть Сабатинівський човен
Здається для цього потрібно
Спалити Шевченка, як Семенко
Це завоювання культури, і ми
Вище панів, ми не находимо
У їх розпорядженнях спокою
Міста за горизонтом сходять світилами
Дійти-би, нова воля неприкрита небом
Сталевий змій мчить льодяними степами
Над його головою майорить колись зелене
Відповідно сонним очікування всередині
Вугілля, ми всі висмажені до сажі культур
Ми все частіше збираємося купи серед
Едіакарської біоти, райської, вишні
Заквітнуть, розлетяться відображенням
Осені, вліпленими монархами з хвої вологої
Такої живильної зими туманної, долинної, гірської - злетимо
Над хребтами, на північ, останній шлях вартує повернення..
Не нам - це все, що мушу пам'ятати, вічність
Обіймів космосу з яких пішов, за мною ходить
Янгол, пам'ять дня вчорашнього, - Дякую
Берегині моїх дій, завжди розправляєш крила
Від найменшого спротиву не озиратись, мо'
Колись ти обіймешся з тим чого хочеш
Пересвідчившись, що не одинокий, бо-ж
Так легко мінятися ролями у світі перетворень..
Напевно вже пора його будити? Саме-час
Запрягати волів на дорогу до тепла? Зима
Щоб не прогнила в'ялена риба до стола
Сирота, перезимую з нею, - У льоду! Льоду!
-
Не повторіть
'Новий світ' - був, відтепер бути і 'новій землі'
Ви не випередили локальне винищення - чужі
Перенаселення, зростає поборене зло - 'нації'
Якийсь альбом називався - 'музика настільки важка
Відповідно до світу у якому ми живемо', - Не брязкай..
Пальцям.. Вона черпає сили з його надуманої недосконалості
Вона берегиня його страху, весна безперестану рахує ліки
Свої конечні, вічна, кристалічна, точка зустрічі чи замерзання?
Він полюбив її там, де вона існує у трьох станах, небачених
Ми з тих, вбогих волею, що з сміливістю навіть у допомогу рухаю..
Літературні вечори, така концентрація за ким йти хочеться
Крізь моря лави, порожнечу уяви, завжди заземлені, ціна?
Їй? Не той, придуркуватий, - Це - розвага, однаково - помремо
Давай кохатися, - Ні-ні-ні, тон не той, - Чому тікаєш, - Бо
Цей голос мені відомий, в оргазмі, зі третім - з природою
Магматизм - має значення, а твої дотики мають досвід
Просто катаєшся, не стану ще однією тутешньою коханою..
Поки джин забуває про себе - співаєш у своє бажання
[youtube]https://youtu.be/YO8YuDt7HBE[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2022
автор: Enol