Сукно небесне дряпаючи гі́ллям,
колишуться оголені тополі.
Це вітер їх гойдає своєвільно,
й дерева на морозі захололи.
Їх схлипування, тоскні та нечутні,
лягають на легкі, прозорі ноти –
і вже звучить ледь чутно сніжна лютня,
щоб став м'яким морозу гострий дотик.
Нехай в цю зиму фарби невеселі,
нам грудень надає маленьку втіху:
зимові невиразні акварелі
доповнені мелодією снігу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2022
автор: Денисова Елена