Як було сонце, було жарко
Як місяць викотився в ранок
Часопис перестав іти
І я не бачив ціль мети
Та тілько крикнув бригадир
Залишив я свій власний сир
Побіг шукати серце мати
Навчитись в ігру цю грати
Але побачив жовті очі
Як місяць в тяжкі ночі
Двое ріг, отруєна лоза
В зубах її, загублена коза
Свого чорніше посліду
В моменті цього досліду
Почала мені мичати
Навіщо? Звідки мені знати
Насупилась на мене
Потменіли мої вени
Біжу від неї та не втік
Полився з мене сік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2022
автор: Дмитро Пучків