(з циклу Карашинські жита)
Між двох полів неспішно коні йшли
та і життя ішло тоді не швидко.
Лиш вітер ледь торкався ковили
і в небі хмарка схожа на лебідку
пливла над лісом ближче до села,
вдивлялася в дзеркальні води Здвижу…
Куди мене дорога та вела?
Уже й не бачу крізь життєві брижі.
Згубилися дитинства маяки.
Життя тьмяніші горизонти стали.
Були часи коли я залюбки
міняв ще незміцнілі ідеали.
Але закостеніли і вони
утиснувшись в єдине слово – досвід.
Мене ж ночами повертає в сни,
де коні між полями йдуть і досі.
15.12.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2022
автор: Микола Соболь